Сексуальне зловживання дітьми

 

Сексуальне зловживання дітьми (Child sexual abuse) є формою, в якому доросла людина чи підліток зловживає дитиною задля отримання сексуального задоволення, стимулює або використовує її для сексуальної стимуляції.[1][2]

 

 

Сексуальна спокуса — використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди[1][4][3]. Сюди відносять:

-Зґвалтування природним або неприродним чином;

-Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;

-Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;

-Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або роботи в проституції;

-Розбещення — залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;

-Демонстрація статевих органів, у тому числі, коли мама проходить у ванну без одягу або ж дорослий відправляє дитині оголені фото/відео;

-Еротизована ласка і турбота; як варіанти елементи такої турботи: поцілунки з дитиною у губи або коли батьки миють досить дорослих дітей чи сплять з ними в одному ліжку.

Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють:

-невластиві віку знання про сексуальні стосунки;

-нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини. Означає, що з дитиною щось сталося, що слід звернути увагу і прояснити.

-депресія, низька самооцінка;

-самогубні думки;

-відчуженість;

-проституція, безладні статеві зв'язки;

-відраза до свого тіла. Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з'являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка - якщо зі мною так вчинили, значить я погана;

-підвищений рівень агресії і т.д.

 

 

 

Сексуальне насильство над дітьми. Разюча різниця між офіційними даними та  реальністю - Главком

З чого почати розмову про безпеку тіла?

Незалежно від віку дитини авторитетному дорослому, який ініціює цю розмову, спочатку слід розповісти про фізіологічну будову тіла, а потім акцентувати увагу на тих інтимних частинах, до яких не має права доторку жодна інша особа без дозволу власника тіла.  

Варто пояснити дитині, що є випадки, коли це необхідно, але й на те потрібно запитати дозволу. Наприклад, ситуація, коли хлопчик або дівчинка мають відвідати лікаря, який спеціалізується на лікуванні інтимних зон. Дитині треба знати, що огляд має відбуватися лише у присутності батьків та з їхнього дозволу.

Як сформувати у дитини розуміння власних меж?

Для цього батькам треба дотримуватися виконання лише трьох простих правил.

1. Перед тим, як зайти до кімнати дитини, попередьте про це

Слід стукати у двері, коли ви заходите на територію дитини. Це правило вступає в активну дію приблизно з її трирічного віку. По-перше, власним прикладом ви вчите малюка теж попереджати про появу на території інших. По-друге, ви не станете свідком незручної сцени (і не поставите дитину у ніякове становище, якщо це вже підліток). По-третє, ви даєте дитині почуття, що вона особистість і визнаєте її право на приватність.

2. Не порушуйте особисті межі дитини

Часто, відвідуючи друзів та родичів, або ж самі завітавши до них, ми обіймаємося та цілуємося. Здавалося б, що тут такого? Та ми це робимо добровільно і часто традиційно. Для дитини, особливо усиновленої, то може викликати стрес! Якщо маля не хоче обіймів та цілунків, а ви наполягаєте, відбувається порушення її особистого простору. В жодному випадку не примушуйте її! Завжди запитуйте про можливість обійняти чи поцілувати дитину: «Можна, я тебе обійму?/ Потримаю за руку?/ Посаджу на коліна?»

Так ви вчите і її питати дозволу в інших перед будь-якою взаємодією, адже згода – це важливо.

3. Не нормалізуйте насилля

Діти завжди беруть приклад зі старших. І якщо в сім’ї трапилися бійки, сварки, агресія або в найгіршому випадку дитина стала мимовільним свідком ґвалтування, ви наносите неймовірної психологічної шкоди дитині. У майбутньому це може проявитися в особистісному підході до вирішення будь-яких конфліктних ситуацій шляхом подібної поведінки, засвоєної у досить юному віці. Дитина нормалізує насилля у своїй уяві, якщо це бачить наочно.